Новини

    375 років з часу героїчної загибелі Данила Нечая

     



    375 років з часу героїчної загибелі Данила Нечая: Тиврівщина пам’ятає і свято береже
    У лютому минає 375 років від дня героїчної загибелі брацлавського полковника Данила Нечая (1612–1651) — одного з найяскравіших провідників Національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття під проводом Богдан Хмельницький. Для мешканців Тиврівщини ця дата має особливе значення, адже саме на нашій землі — у містечку Красне (нині територія Тиврівської громади Вінниччини) — обірвалося життя славетного козацького ватажка.
    «Другий після Хмеля»
    Данило Нечай походив з української православної шляхти. Його вважали «другим після батька Хмеля» — талановитим полководцем і безкомпромісним оборонцем козацьких прав. Він був серед перших, хто підтримав повстання 1648 року, відзначився у боях під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, брав участь в облозі Львова та Замостя, організував і очолив Брацлавський полк.
    Нечай належав до радикально налаштованої старшини й послідовно виступав проти компромісів із Річчю Посполитою. Після укладення Зборівського договору 1649 року він відкрито критикував гетьмана за поступки польській стороні, вважаючи їх загрозою для козацьких здобутків.
    Трагічний лютий 1651-го
    На початку 1651 року польний гетьман Мартин Калиновський розпочав похід на Поділля. Нечай зосередив сили в прикордонних містечках, а сам з 3000 козаків перебував у Красному. Під час Масниці, в ніч на 20 лютого (10 лютого за старим стилем), польські війська раптово атакували місто.
    Через те, що сторожовий загін на чолі із сотником Шпаком було знищено у Ворошилівці, ворог наблизився до укріплень непоміченим. Попри несподіваність нападу, Нечай особисто очолив оборону. У запеклому бою він загинув, мужньо б’ючись із переважаючими силами противника. Після його смерті оборона тривала ще кілька днів, але Красне було зруйноване, а більшість оборонців — страчена.
    Таємниця поховання
    За переказами, тіло полковника вдалося врятувати й поховати в кургані між селами Красне та Черемошне на Тиврівщині. Існують різні версії щодо загибелі полковника і подальшої долі поховання, проте саме цей курган традиційно вважають місцем спочинку героя.
    1954 року на могилі встановлено пам’ятник із написом про загибель брацлавського полковника Данила Нечая в бою з польсько-шляхетським військом.
    Пам’ять, що єднає покоління
    Для Тиврівщини постать Нечая — це не лише сторінка з підручника історії. Це частина нашої локальної ідентичності, приклад відваги, принциповості та вірності ідеї свободи. Його ім’я носять вулиці українських міст, а в Брацлаві встановлено погруддя полковника.
    375-та річниця його загибелі — нагода згадати, що боротьба за гідність і право бути господарями на своїй землі має глибоке історичне коріння. Подвиг Данила Нечая — це урок мужності для сучасників і символ нескореності українського духу.
    20 лютого – це не просто дата, це код національного спротиву. Це символічний маркер: боротьба, розпочата козаками проти іноземного поневолення, продовжилася через століття у протистоянні за європейський вибір.
    Історія рухається спіраллю, іноді поєднуючи часи найкривавішими датами. 20 лютого 1651 р. загинув Данило Нечай і це знаменувало апогей битви за Козацьку державу, 20 лютого 2014 р. відбулися розстріли, на Індустріальній, що стало апогеєм Революції Гідності. Між цими подіями – століття боротьби, а в обох випадках – це відчайдушний крок ціною власних самопожертви і життя.
     
     
     


    21.02.2026 | Aдмін

    Вернутись назад